Суксилеп 250мг №100 капс. этосуксимид

ІНСТРУКЦІЯ
(інформація для фахівців)
з медичного застосування препарату

Реєстраційний номер :

Торгова назва 
Суксілеп ®

Міжнародна непатентована назва 
етосуксимід

Лікарська форма 
Капсули

Кожна 
капсула містить: 
Активні речовини: етосуксимід - 250 мг. 
допоміжні речовини: макрогол 400, барвник сонячний захід сонця жовтий (Е 110), титану діоксид (Е 171), желатин, вода очищена.

Опис 
Тверді желатинові капсули. Колір капсули – кришечка помаранчева, корпус білий. Розмір капсули № 1. Вміст капсули – біла затверділа маса.

Фармакотерапевтична група 
Протиепілептичний засіб

Код АТХ 
N03ADO1

Фармакологічні властивості.  
Фармакодинаміка 
Етосуксимід - протисудомний препарат, який відноситься до сукцинімідів. 
Механізм дії остаточно не встановлено; серед інших властивостей, виявлено інгібуючу дію на деградацію ГАМК. 
Фармакокінетика 
Всмоктування 
Після вживання цесуксиміду всмоктується практично повністю. 
У дорослих після прийому етосуксиміду в одноразовій дозі 1 г максимальна концентрація в плазмі визначалася через 2-4 години і становила 18-24 мкг/мл. 
У дітей віком від 7 до 8,5 років при масі тіла 12,9-24,4 кг після прийому етосуксиміду в одноразовій дозі 500 мг максимальна концентрація в плазмі досягалася через . 3-7 годин та становила 28-50,9 мкг/мл. 
Між дозою та підвищенням концентрації у плазмі крові існує лінійна залежність; при підвищенні пероральної дози на 1 мг/кг/добу передбачається підвищення концентрації у плазмі на 2-3 мкг/мл, у дітей – на 1-2 мкг/мл. Тому дітям молодшого віку потрібні дещо вищі дози, ніж дітям старшого віку. 
Терапевтичні концентрації етосуксиміду в плазмі знаходяться в діапазоні від 40 до 100 мкг/мл. При концентраціях у плазмі понад 150 мкг/мл можливий розвиток токсичних ефектів. 
Розподіл 
У дітей при тривалому застосуванні препарату в дозі 20 мг/кг концентрація у плазмі зростала майже до 50 мкг/мл. У дорослих ця концентрація досягалася при прийомі препарату у дозі 15 мг/кг. 
Рівноважний стан, як очікується, настає через 8-10 днів після початку терапії. 
Є значні міжіндивідуальні відмінності концентрацій у плазмі при застосуванні препарату в одних і тих же дозах у вигляді пероральних лікарських форм. 
Етосуксимід незначно зв'язується з білками плазми. Етосуксимід виявляється в лікворі і слині в таких же концентраціях, як у плазмі. Здається обсяг розподілу становить 0,7 л/кг. 
Проникає через плацентарний бар'єр, що виділяється з грудним молоком (співвідношення концентрацій етосуксиміду в плазмі та в грудному молоці становить 0,94±0,06). 
Метаболізм, виведення 
У дорослих після прийому етосуксиміду внутрішньо в одноразовій дозі 13,1-18 мг/кг період напіввиведення з плазми становив 38,3-66,6 год. У дітей після перорального застосування цесуксиміду в одноразовій дозі 500 мг період напіввиведення з плазми становив 25,7-35,9 год. 
Цесуксимід піддається вираженому окисному метаболізму в печінці. 
Утворюється кілька, мабуть, фармакологічно неактивних метаболітів, які виводяться нирками, частково як кон'югатів з глюкуроновою кислотою. 
Основними метаболітами, що утворилися, є 2 діастереомери: 2-(1-гідроксиетил)-2-метил-сукцинімід і 2-етил-2-метил-3-гідроксисукцинімід. 
У незміненому вигляді нирками виводиться 10-20%.

Показання до застосування

• Приступи пікнолептичних абсансів, а також складні і атипові судомні напади 
  . профілактику генералізованих тоніко-клонічних судом можна проводити без винятку у разі нападів пікнолептичних абсансів у дітей шкільного віку.
• Міоклоніко-астатичні малі напади (petit mal).
• Юнацькі міоклонічні напади (імпульсивні малі напади).

  Протипоказання. 
  Підвищена чутливість до компонентів препарату. 
  Не рекомендується застосування у дітей віком до 6 років через неможливість точного дозування даної лікарської форми.

  Застосування з обережністю 
  При вказівках в анамнезі на психічні захворювання (ризик розвитку відповідних побічних ефектів – тривожні стани, галюцинаторні симптоми); підвищений ризик мієлотоксичності. Печінкова та/або ниркова недостатність.

  Вагітність та лактація 
  Вагітність 
  Специфічна ембріопатія у дітей, матері яких отримували этосуксимид як монотерапію, не виявлено. 
  На фоні застосування протиепілептичних засобів підвищується ризик вад розвитку. При комбінованій терапії цей ризик вищий, тому при вагітності рекомендується проведення монотерапії. 
  Слід призначати мінімальну ефективну дозу, яка контролює напади, особливо між 20 та 40 днями вагітності. Необхідно регулярно визначати концентрацію етосуксиміду в сироватці крові матері. 
  В останньому триместрі вагітності жінка повинна приймати препарат вітаміну К, це запобігає розвитку новонародженого дефіциту вітаміну К, який може призвести до кровотеч. 
  Потрібно попередити пацієнтку про необхідність негайного звернення до лікаря при 
  настанні вагітності на фоні терапії. 
  Лактація 
  На фоні лікування Суксилепом слід  відмовитися від грудного вигодовування, т.к. концентрація у грудному молоці може досягати до 94% концентрації у плазмі крові матері.

  Спосіб застосування та дози  
  Разові та добові дози 
  Доза Суксилепу залежить  від клінічної картини захворювання, індивідуальної реакції пацієнта на лікування та переносимості. Лікування починають із невеликих початкових доз. Дози поступово підвищують. 
  І у дітей і у дорослих лікування починають із загальної добової дози етосуксиміду, що знаходиться в діапазоні від 5 до 10 мг/кг маси тіла. 
  Загальна добова доза етосуксиміду може підвищуватися на 5 мг/кг з інтервалами від 4 до 7 днів (або залежно від досягнення рівноважного стану: 8-10 днів). Для підтримуючої терапії зазвичай достатньо добової дози етосуксиміду з розрахунку 20 мг/кг у дітей та 15 мг/кг у дорослих. 
  Не слід перевищувати максимальну добову дозу етосуксиміду 40 мг/кг маси тіла у дітей та 30 мг/кг у дорослих. 
  Добову дозу приймають у 2-3 прийоми. У зв'язку з тривалим періодом напіввиведення етосуксиміду при добрій його переносимості всю добову дозу можна приймати одномоментно. 
  Терапевтична концентрація етосуксиміду в плазмі становить 40-100 мкг/мл. Приклади розрахунку добової дози для дорослих та дітей віком від 12 років при підтримуючій дозі етосуксиміду 15 мг/кг: .

  Маса тіла Середня добова
  доза, мг (капс.) Максимальна добова
  доза, мг (капе.) 50 кг 750 (3) 1500(6) 67 кг 1000(4) 2000 (8) 83 кг 1250(5)

  Приклади розрахунку добової дози для дітей віком до 12 років при підтримуючій дозі етосуксиміду 20 мг/кг:

  Маса тіла Середня добова
  доза, мг (капс.) Максимальна добова
  доза, мг (капе.) 13 кг 250(1) 500 (2) 25 кг 500 (2) 1000 (4) 38 кг 750 (3) 50 кг 1000(4) 2000 (8)

  Примітка: етосуксимід піддається діалізу. Тому у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, потрібна додаткова доза або. зміна режиму дозування. 39-52% від введеної дози видаляється протягом 4-годинного періоду гемодіалізу. 
  Спосіб застосування 
  Капсули слід ковтати цілком з достатньою кількістю рідини (наприклад, склянка води) під час або після їди. 
  В основному протиепілептична терапія проводиться тривало. Питання про корекцію, тривалість та скасування терапії Суксилепом ®  повинен вирішувати фахівець з досвідом лікування епілепсії. 
  Зазвичай, зменшення дози, можливо з наступною відміною препарату, не слід робити доти, доки період, протягом якого не виникають судоми, не складе 2 або 3 роки. Зменшення дози з метою відміни препарату має бути проведене у декілька етапів протягом періоду від 1 до 2 років. Для дітей допускається виростати зі своєї дози (доза залишається постійною, в той час як маса тіла збільшується). Однак не повинно спостерігатися погіршення показників електроенцефалограми.

  Побічна дія 
  Дозозалежні небажані ефекти 
  Часто спостерігаються нудота, блювання, гикавка та біль у животі. Іноді виникають летаргія, синдром відміни, сильний головний біль, запаморочення, тривога, депресія, порушення сну, зниження здатності до концентрації уваги, незвичайна втома, втрата апетиту, зменшення маси тіла, діарея або запор, також атаксія. У поодиноких випадках протягом кількох днів і тижнів можуть розвиватися галюцинаторно-параноїдні ідеї. В окремих випадках протягом перших 12 годин лікування спостерігаються дискінезії. Вони зникають після відміни етосуксиміду або контролюються дифенгідраміном. 
  Небажані ефекти, що не залежать від дози 
  Можуть спостерігатися алергічні шкірні реакції, такі як висип; можливий розвиток синдрому Стівенса-Джонсона. Рідко спостерігаються системний червоний вовчак різної інтенсивності, лейкопенія, еозинофілія, тромбоцитопенія або агранулоцитоз. В ізольованих випадках можуть розвиватися апластична анемія та панцитопенія.

  Передозування 
  Щоразу, коли встановлено діагноз передозування, слід розглядати можливість множинної інтоксикації внаслідок прийому кількох лікарських препаратів (наприклад, при суїцидальній спробі). 
  Симптоми передозування значно посилюються під впливом алкоголю та інших засобів, що гнітять діяльність ЦНС. 
  Симптоми інтоксикації 
  Втома, летаргія, депресивні стани та стани ажитації, іноді дратівливість, а також інші небажані дозозалежні ефекти виражені найбільш сильно після передозування. 
  Наявні симптоми можна розцінювати як передозування, якщо концентрація етосуксиміду в плазмі становить понад 150 мкг/мл. 
  Лікування інтоксикації 
  При вираженому передозуванні на початку показано промивання шлунка та введення активованого вугілля. Необхідне проведення реанімаційних заходів для підтримки функцій серцево-судинної та дихальної систем.

  Взаємодія з іншими лікарськими препаратами 
  Етосуксімід зазвичай не викликає змін концентрацій у плазмі інших протиелілептичних засобів (наприклад, примідону, фенобарбіталу, фенітоїну), т.к. не є індуктором ферментів. Однак в окремих випадках можливе підвищення концентрації фенітоїну у плазмі крові. 
  Прийом карбамазепіну призводить до підвищення плазмового кліренсу етосуксиміду. 
  На тлі терапії вальпроєвою кислотою можлива зміна концентрації етосуксиміду в сироватці крові. 
  Не можна виключити, що при одночасному застосуванні препаратів, які мають пригнічуючий вплив на діяльність ЦНС та Суксилепу , посилюються їх седативні ефекти. 
  Слід уникати вживання алкоголю.

  Особливу 
  увагу слід приділяти будь-яким проявам мієлотоксичності (наприклад, підвищення температури тіла, тонзиліт, аденоїдит, а також схильність до кровоточивості); у таких випадках пацієнту може знадобитися консультація лікаря. Для визначення можливих мієлотоксичних ефектів слід періодично проводити аналіз клітинного складу крові (спочатку щомісяця, а через 12 місяців – з інтервалом 6 місяців). Якщо кількість лейкоцитів менше 3500/мкл або кількість гранулоцитів менше 25%, показано зменшення дози Суксилепу або його скасування. Також слід регулярно контролювати показники функції печінки та нирок. Ризик виникнення дозозалежних небажаних ефектів може бути зменшений, якщо терапію починають повільно, дозу підвищують поступово, і пацієнти приймають етосуксимід під час або після їди. Якщо розвиваються дозозалежні оборотні побічні ефекти, Суксілеп слід відмінити; якщо лікування препаратом відновлюється, слід враховувати можливість їхнього повторного виникнення. 
  При розвитку дискінезій етосуксимід слід скасувати. Крім того, може знадобитися внутрішньовенна ін'єкція дифенгідраміну. 
  Переважно у пацієнтів із вказівками в анамнезі на психічні захворювання можливий розвиток відповідних побічних ефектів з боку психіки (тривожні стани, галюцинаторні симптоми). У цій категорії пацієнтів Суксилеп слід  застосовувати з особливою обережністю. 
  При тривалій терапії можливе зменшення фізичної активності пацієнта та інтересу до оточення (наприклад, у дітей та підлітків може спостерігатися погіршення здатності до навчання у школі).

  Вплив на здатність до керування автотранспортом та роботи з механізмами 
  Навіть якщо Суксилеп ®  застосовується відповідно до інструкції, реактивність може змінюватися настільки, що здатність до керування та роботи з механізмами порушується. Це проявляється сильніше при одночасному прийомі з алкоголем. 
  Тому пацієнтам, які отримують цесуксимід, слід утриматися від керування транспортними засобами, роботи з механізмами та інших небезпечних видів діяльності, принаймні протягом фази стабілізації. У кожному випадку рішення приймає лікар, враховуючи індивідуальну реакцію та відповідну дозу.

  Форма випуску 
  Капсули 250 мг: По 120 капсул у пластмасовий флакон або флакон темного скла із пластмасовою кришкою. Флакон разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.

  Термін придатності 
  до 5 років. 
  Не використовувати після закінчення терміну придатності.

  Зберігати 
  при температурі не вище 25°С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

  Відпустка з аптек 
  За рецептом.