МОКСОНІДИН-ФАРМАК ТАБ.0.4МГ№30

Таблетки «Моксонидин Ксантіс» показані до застосування при артеріальній гіпертензії.

Діюча речовина - моксонидин (одна таблетка містить моксонідину 0,4 мг).

Допоміжні речовини: лактози моногідрат, повідон, лактоза безводна, кросповідон, магнію стеарат; оболонка таблетки: гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), макрогол, заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид жовтий (Е 172).

• гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якого компонента препарату;
• синдром слабкості синусового вузла;
• брадикардія (в спокої - нижче 50-ти ударів / хвилину);
• АВ-блокада II і III ступеня;
• серцева недостатність.

Стандартна початкова доза моксонідину становить 0,2 мг на добу (одна таблетка «Моксонидин Ксантіс» дозуванням 0,2 мг вранці). Максимальна разова доза - 0,4 мг. Максимальна добова доза - 0,6 мг - застосовується в 2 прийоми. Дозу слід підбирати індивідуально, залежно від реакції пацієнта.

«Моксонидин Ксантіс» можна приймати незалежно від прийому їжі, запиваючи невеликою кількістю рідини.

Для пацієнтів з помірною або тяжкою нирковою недостатністю початкова доза моксонідину становить 0,2 мг на добу. При необхідності та в разі хорошої переносимості дозу можна підвищити до 0,4 мг на добу для пацієнтів з помірною нирковою недостатністю і до 0,3 мг на добу - для пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю.

Для хворих, які перебувають на гемодіалізі, початкова доза даного препарату становить 0,2 мг на добу. При необхідності та в разі хорошої переносимості дозу можна підвищити до 0,4 мг на добу.

Відповідних даних щодо застосування моксонідину вагітним жінкам немає. Дослідження у тварин продемонстрували ембріотоксичний ефект. Можливий ризик для людини невідомий. Моксонидин не слід застосовувати під час вагітності, якщо немає явної необхідності.

Моксонидин проникає в грудне молоко, тому його не слід застосовувати в період годування груддю. Якщо терапія моксонидином вважається абсолютно необхідною, годування груддю слід припинити.

«Моксонидин Ксантіс» не рекомендується застосовувати дітям через недостатність даних щодо безпеки та ефективності застосування препарату в цій групі.

Дослідження щодо впливу препарату на здатність керувати автотранспортом або працювати зі складними механізмами не проводилися. Зафіксовані випадки сонливості та запаморочення при застосуванні препарату. Це слід враховувати при виконанні зазначених дій.

В окремих випадках передозування моксонідину, навіть в дозі 19,6 мг, прийнятої за один раз, не приводило до летального результату. Ознаки та симптоми передозування включають головний біль, седативний ефект, сонливість, артеріальна гіпотензія, запаморочення, астенія, брадикардію, сухість у роті, блювання, втома, біль у верхній частині живота. У разі тяжкого передозування рекомендується ретельний моніторинг порушень свідомості та пригнічення дихання. Грунтуючись на дослідженнях застосування високих доз препарату у тварин, додатково можна очікувати появу тимчасової гіпертензії, тахікардії і гіперглікемії.

Специфічні антидоти не відомі. У разі гіпотензії для підтримки гемоциркуляції рекомендується застосування допаміну і введення плазмозаміняющіх розчинів. При появі брадикардії можна застосовувати атропін. Антагоністи α-адреноблокатори можуть зменшити або усунути парадоксальні гіпертензивні ефекти передозування моксонідину.

Найбільш часті побічні ефекти при прийомі моксонідину включають сухість у роті, запаморочення, астенія і сонливість. Ці симптоми часто зменшуються після перших кількох тижнів лікування.